Методичні рекомендації до написання есе

Есе – письмовий виклад індивідуальної позиції на будь-яку проблему, що часто сполучається з викладом, орієнтованим на розмовну мову.

Есе повинно містити: чіткий виклад суті поставленої проблеми, включати самостійно проведений аналіз цієї проблеми з використанням концепцій й аналітичного інструментарію, висновки, що узагальнюють авторську позицію до поставленої проблеми. Залежно від специфіки дисципліни форми есе можуть бути: докладний розбір запропонованого завдання з розгорнутими думками, підбір і детальний аналіз прикладів, що ілюструють проблему та ін.

Вимоги до написання есе:

1. Есе повинно сприйматися як єдине ціле, ідея повинна бути ясною й зрозумілою. 

2. Есе не повинно містити нічого зайвого, повинне включати тільки ту інформацію, яка необхідна для розкриття Вашої позиції, ідеї.

3. Есе повинно мати грамотну композиційну побудову, бути логічним, чітким за структурою.

4. Кожен абзац есе повинен містити тільки одну основну думку.

5. Есе повинно показувати, що його автор знає й осмислено використовує теоретичні поняття, терміни, узагальнення, світоглядні ідеї.

6. Есе повинно мати переконливу аргументацію позиції відповідно до заявленої проблемі. 

7. Обсяг есе від 2 до 5 сторінок.

 1.

Структура есе

Елемент структури

% від загального обсягу роботи

Початок (актуалізація заявленої теми есе) 

20% 

Аргументовані докази (спростування) тез, що виражають Вашу особисту думку (позицію) та, ті що мають у своїй основі науковий підхід. Переформулювання тези. 

60% 

Висновок, який містить резюмуюче судження. 

20% 

Тема есе: "Мій управлінський досвід"

Структура есе 

1) Титульний аркуш (заповнюється за єдиною формою) (Додаток 1).

2) Вступ – складається з ряду компонентів, зв'язаних логічно й стилістично. 

На цьому етапі дуже важливо правильно сформулювати питання, на які Ви збираєтесь знайти відповідь у ході свого дослідження. 

При роботі над вступом можуть допомогти відповіді на наступні запитання: "Чи треба давати визначення термінам, що пролунали в темі есе?", "Чому тема, яка розкривається, є важливою в даний момент?", "Які поняття будуть залучені в міркування за темою?".

3) Основна частина – теоретичні основи обраної проблеми й виклад основного питання. 

Зазначена частина припускає розвиток аргументації й аналізу, а також обґрунтування їх, виходячи з наявних даних. У цьому полягає основний зміст есе й це являє собою головні труднощі. Тому важливе значення мають підзаголовки, на основі яких здійснюється структурування аргументації. Саме тут необхідно обґрунтувати (логічно, використовуючи дані або чіткі міркування) запропоновану аргументацію/аналіз. Там, де це необхідно, як аналітичний інструмент можна використати графіки, діаграми й таблиці. 

4) Висновки – узагальнення й аргументовані фрази за темою із вказівкою області їх застосування й т.д. Підсумовує есе або ще раз вносить пояснення, підкріплює зміст і значення викладеного в основній частині. Методи, що рекомендують для складання висновків: повторення, ілюстрація, цитата, що виражає твердження. Висновок може містити такий дуже важливий, що доповнює есе елемент, як вказівка на застосування (імплікацію) дослідження.